Як гладь морська, вона хотіла тиші...
Не дихай і торканнями не руш.
Лети за тінню. Підіймайся вище.
Біжи у ніч, щезаючи, чимдуж.
Солодкий запах. Нотки орхідеї.
І шовк між пальців тіло холодить.
Ішов би вічність, сліпнучи, за нею,
Без віри в те, що образ лише снить.
Невтішно дико застогнала птаха.
І вітер з моря хвилями набіг.
Влилась в туман, щоб ранок знов заплакав,
Та жінка, що привиділась тобі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420507
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Любов Чернуха