Система не знаходить помилок,
Бо вірус став занадто рідним.
Відлунюється в небі кожен крок,
Що ганяється за раєм догідним.
Що з тобою, що без тебе –
Одна журба і магнетичний сум.
Раніше плавилась від себе
Тепер прошибає наскрізь струм.
Скупа сльоза і марка цигарок,
Що вивітрюються як алкоголь.
Неформальна заручниця зірок,
Що втратила колись контроль.
Самозбереження пішло в запій
Холодні від температури руки.
Виводить спогад образ твій,
А серце стогне від гадюки.
Мене обвили змії з всіх сторін.
Вітер насвистує рани ямам.
Погладжує голівки вічний тлін
Шепочучи дурниці юним дамам.
Сіра буденність болюче набридає
І щось хочуть від мене формали,
А думка яскрава сірих картає
Тому що у мене власні ідеали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420493
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Марфа Баль