Кожен раз - неначе в останнє,
Ці слова не із моїх казок.
Я кохаю… лиш щоб до світанку
Я закохуюсь, щоб до зірок.
Почуттям не потрібно напруги,
Вони вища і так благодать.
І не стерплять ніколи наруги,
Не посміють ніколи брехать.
І злукавлю, якщо поклянуся.
Чи ручатись за вічність того,
Що не ясно ні звідки взялося,
Ні для чого у наш дім прийшло?
І єдине що знаю – кохаю,
Хай сьогодні, хай тільки в цю мить.
Та в хвилину печалі згадаю,
Що так гріло сердечно колись.
Я ще дужче тебе обіймаю,
Поки любиться треба любить.
Щоб коли почуття проминають,
Нам було що згадати й чим жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420469
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Незрозуміла