[color="#ff00ff"] Ніч…Відчуваю себе вовчицею
Хочеться на місяць завити
Слова присипані корицею
Щоб пігулку правди було легше вжити
[/color]
[color="#ff00ff"] В руках стискаю фото
Вихід з коридорів пам’яті шукаю
Любов, мерзенна ти сволото
На всі чотири боки тебе я відпускаю [/color]
[color="#ff00ff"] Іди, збирай попіл моєї зневіри
Склади докупи марно прожиті дні
Сховайся в пустім сейфі довіри
Скупайся в сварок багні
[/color]
[color="#ff00ff"] Минулого потяг пішов у країну
Де сонячний нектар ллється з небес
Де біда не прихилить тебе до тину
І щастя образ воскрес [/color]
[color="#ff00ff"]
Перон спогадів потроху зникає з очей
Аромат парфумів долинає здалека
Чимало колись близьких людей
Проковтнула життєва чернетка
А весна знов струнами душі перебирає[/color]
[color="#ff00ff"]Душа, мов скрипка тихо плаче
І в спектаклі стомлено кулісу опускає
Та Ви нічого не збагнете, кам’яний юначе
[/color]
[color="#ff00ff"] © Леся Приліпко, 22.04.2013[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак