***

без  обручок  на  ніжках  птахів  перелітних
в  неминучу  весну  відпускаю,  під  сценічну  завісу
в  роль  жебрачки  вживаюсь,  другорядну  і  непомітну
головні  уже  роздані  іншим,  ведучим  актрисам  

прогортаю  осінньої  тиші  слова  не  почуті
із  зачитаних  книг,  де  із  м’ясом  хтось  аркуші  видер,
залишив  тільки  сутність,  докопавшись  до  справжньої  суті
у  фіналі  сценарію  «Просто  вселенський  гармидер»

я  ж  розучую  роль,  коли  ночі  вгризаються  в  горло,
певно  легше  умерти,  чи  зраду  найгіршу  терпіти,
може  б  краще  погодитись  знятись  у  касовім  порно,
я  ж  не  вміла  крім  в  Бога  нічого  ні  в  кого  просити

от  тепер  попід  муром  стою,  хай  мені  трясця…
і  не  зчулась  -  проханням  рука  простягнулась  тремтяча  ,
ні,  не  хліба,  накладіть  лиш  бандаж  на  зап’ястя,
і  у  очі  дивіться,  хоч  від  цього  прохання  лячно

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420339
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.04.2013
автор: Лана Сянська