Незагоєні рани,
Які ж ми банальні?
І який гидкий наш прах!
Ятрить рана душу,
Чому ж воно так?
Дикий біль голови,
А ти шукаєш якісь мотиви:
Не знати для чого?
Камінь печалі
Не грудях висить
І тягне вниз
До потойбічної самоти.
Сльози як росинки
Спустились по щоках
Чому ж воно так
Осушить вітер їх ,
А не пригріє сонце весняне
І стануть невидимі як душа
, він їхню вологу
Понесе і забуду я про них
Та не згадаю…
Що колись лились додолу
Тай без перестану
Чому ж воно так?
Небо і сонце
Посміхається вслід,
Тобі байдуже,
Тобі не до них…
Зажата у грудях
Історія журби,
Розчарування ,сліз
Навіть не згубити її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420178
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Марьяна Глодан