Один процес, де головні й залежні -
де посекундно треба йти – терпи!
Бо час примусить все і всім вертати -
дорожні сукні, втомлені порти.
Тонкі мотиви струн підземних лазень -
і неабияк зрушених ходів.
Тебе живуть і виживають натще,
а ти відверта, тілом догори,
у прісних водах чистишся від фальші,
де шумно й тихо водночас – терпи!
Облога тіла.
Тільки віддзвеніло,
Руками по обличчю – поводир -
волога струмом у підшкір’ї вила -
і дотиками пестила пустир…
Яка відвага – з рук змивати власність,
мов голод пальці зморенням скроїв!
Ти досі та - повернена зі станцій -
із сотнями прохриплих голосів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420072
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Іванна Шкромида