Яка ж це розкіш натомитись,
махнути чарку на дворі.
Роси з берізоньки напитись,
розкинуть руки на траві.
Ген джмелик крильцями махає,
зелені чеше миріжки.
В траві солодощі шукає,
цілує в очки квіточки.
... - Зявилось диво синьооке,
таке малюсеньке стримить.
В серденьку тьохнуло глибоко,
нервовим дотиком бринить.
В саду метелики лапаті,
ганяють вітер в толоці.
Життя буяє в благодаті,
"дуріють" в вишнях горобці.
На крилах ластівки хмаринку,
кудись у синю даль несли.
Й мене підняли, як стеблинку:
"Змалів", я мабуть від весни.
З хмаринки сонечка торкнувся,
веселку з обрію обняв.
В промінні сонечка умився,
в краплинках росяних розтав.
Солодка розкіш , натомитись,
залишить втому на Землі.
З хмаринки небо прихилити,
й розтати з розкоші в імлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420071
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Дід Миколай