Я знала почуття, коли мене любили,
коли носили на руках,
та я пройшла і те,
коли неправду говорили,
ти ж вибирай: чи чесно, чи ніяк))
Повір мені,
розчарування в людях
мене нітрохи не дивує,
це людська сутність:
вічно жити у грісі,
тому живу не так, як всі:
зі всіма добра, залишаюся одна,
спіткнувшись, знову піднімаюсь,
і тупо вірю у людей...
і помиляюсь...
знову помиляюсь.
Бо кожен думає, що він хитріший,
у чомусь вищий над всіма,
Шанує всі закони зла,
І лиш у страшному кіно
наївно вболіває за добро)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420049
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Наталя Есте