Ти загублений у сузір'ях зірок,
у суцвіттях прозорих небосхилів,
ти думаєш достатньо розмов,
коли жару бракує кадилу?
Коли горизонт співпадає із тінню,
яка колише розтріпаний вітер,
той, що в римах, десь між корінням,
де вже засохли розкидані квіти.
Немає мостів, що б єднались в єдине,
лиш думки, які розсипались втомою,
ти думаєш достатньо години
до меж, покритих іконами?
Віковічні епохи моралі
залишились в минулих канонах.
Як холодно на пустому вокзалі.
Як тихо на крикливих перонах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420024
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: kore