А я, як завжди, навесні
ловлю птахів в свої долоні
і в пальців дивному полоні
їх відсилаю в твої сни.
Несуть на перемерзлих крилах
прадавні мрії висоти,
а раптом зараз саме ти
розчарувався в власних силах?
А ти, як завжди, восени.
А в мене знову весни й весни.
Прадавні мрії висоти
в моєму серці не воскресли.
Прокинся вранці. Не вставай.
Мене в очах своїх побачиш
і щиро, віддано пробачиш
та полетиш у власний рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419983
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Likera