Сиджу на узбіччі дороги до пекла
Ніяких прогнозів ні зимно ні тепло
Розмита скінченність весна альбо літо
Кудись бігти маю щось маю зробити
Трава синє небо приховані хмари
Повз мене проходять минають примари
Напевно життя є не згірше за пекло
Ніяк не виходить ні жити ні вмерти
Веселощі поруч дорога нестерпна
Спішать нетерплячі від зимно до тепло
Спішать нетерплячі скоріш підхопити
З собою до пекла ті миті прожиті
Спішать відчувати спішать не жаліти
Шукаю не знаю себе де подіти
Отруєний одяг пронизує шкіру
Дивлюся на діл чи немає де виру
Щоб скочити вниз і нічого не чути
Забути про все і про себе забути
Трава синє небо приховані хмари
З підозрою погляд звичайні примари
...важкий вихід..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419915
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Віталій Поповський