[color="#ff0000"][/color]
[color="#ff0000"][/color]Як Фенікс-птиця з попелища,
Відроджуюсь з руїн,
І вітер стрімко свище
Над древньою з країн.
Я був жерцем колись
І бачив велич цих пустель,
Коли спинявся кожен і моливсь
Красі оаз. О, Мускатель,
Чарівна пері!
Скільки разів проходив я повз твої двері,
Скільки разів я був близьким настільки,
Щоб заглянути в твої очі?!
Мабуть, зірок на небі ж стільки,
О ці безсонні ночі!..
Жерче!
А в тебе грудях б'ється справжнє серце:
Ти теж цінуєш все земне -
Красу, що все одно мине!
15. 03. 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2013
автор: Ростислав Сердешний