В далекий, сивий, незбагнений край,
Де не злітає пух з тополі,
Де не шумить кипучий водограй,
Козацьку кров заносить вовча доля.
То край скупої та холодної краси –
Де на траву не випадають срібні роси,
Де не шумлять діброви та ліси,
Верба, в ставок, не хилить довгі коси.
Тут, все не так і все не те…
І лише, в вечір, тихо пісня лине,
Козак співає – «…льон цвіте…
…А мати жде додому сина…»
Та скоро час проходить,все минеться,
Останній день розлуки швидко сплине,
Бродяга син додому повернеться -
В свій рідний край – до неньки України...
Ямбург 02.2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419881
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Валерій Заєць