Це зубожіння до кісток -
ти ним картавиш, ніби зопалу
гортанне дихання думок -
набридле соло.
Моя нервова кавалькада
штурмує стіни гнівним докором
Ми перестрілись надто рано,
поміж неспокоєм.
І непідвладний поділ рук -
упереміш у снах розведені -
на стику перелітних душ
собі нестерпні.
Обтерті вицвілим манто,
на вулицях, мов розтин тіла -
тобі відведені мости,
мені - перила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419862
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Іванна Шкромида