Я навіть вірші пишу не до ладу,
Не кажучи про те вже як живу.
У сні я над собою маю владу,
Але її ж не маю наяву.
Втрачаю тих, хто так мені потрібен,
Не вчусь нічому на своїх же помилках.
Нікому вже не необхідний,
Хоча і був, та потерпів я крах.
Ледь Стримую себе, щоб не напитись,
Пишу "вірші", як завжди у лапках,
І мрію я лишень кудись подітись,
Від сліз пекучих на своїх щоках.
Померти хочу, вирвати із серця
Всі вени до одної, без жалю.
Ти ж знаєш - я все говорю відверто.
Ти ж знаєш - без тебе не існую, не живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419783
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2013
автор: Max_Zadvorsky