(За мотивами вірша "Тиха ніч", автор Ігор Стожар)
Цілую слід промінчика останнього
І трепетно чекаю сонця раннього,
Милуюся хмаринами цнотливими
Та зорями на небі мерехтливими…
Далекий обрій зорями уквітчаний -
Настала ніч гріховна і невінчана.
Купається у річці сяйво місяця,
І срібні хвильки, ніби рибки, тішаться…
Легенький вітер з очеретом грається,
Спокійні хвилі берега торкаються.
В обіймах ніжних спить кохання втомлене,
Усмішка на вустах - солодким спомином…
ТИХА НІЧ
автор - Ігор Стожар
Золото виливши помежи хвилі,
Цноту ховаючи в легкість хмарин,
Сонце, умившись у водах лінивих,
Небу лишає промінчик один.
Вдягне далекий обрій віночками,
Зорі уплівши у ночі косу,
Місяць, стікаючи в тихий струмочок,
Сріблом окрасить незриму красу.
Ллється волосся повне намиста,
Шалик сузір'я вкриває плече,
Вітер шепоче, граючи листям
З хвилею річки, що стрімко тече.
Ніч неполохана піснею тихою
Прийде коханою, лігши до рук,
Буде той шепіт милою втіхою -
Тиші дзвінкої зірковий етюд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО