Холодний вітер б’є в обличчя
Ти закутана у теплий шарф
Осінній холод, такий незвичний
І вітер свище мов сотні арф
Ти ідеш повільно, ніжно
Навіть не ідеш - пливеш
Посміхнешся білосніжно
Так, що зір не відведеш
А я слідкую за тобою
Із лавки, на якій сиджу
Якби взяла мене з собою
За темну і важку межу
Яка нас розділяє, марно
Надії, сподівання - геть
Та знаєш все таки, як гарно?
Шумить осіння круговерть
Нехай ти знову підеш з парку
Закутавшись у теплий шарф
А я зостанусь тут до ранку
Мріяти, під звуки арф
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2013
автор: Роман Волошин