У місті монотонно падав дощ,
Пом‘якшував недопалки й обгортки,
Вода лилась в порожню тару,
Немов буйки – в калюжах винні корки.
Усіх, хто вдома не хотів сидіти,
Вода ховала під зонти і капюшони.
Погіршилися видимість і рух.
Вдало, що скоро все потоне.
Що зникне бруд, який стече сусідам,
Що зникнуть почуття в потоці бруду,
В воді огида зникне існування,
Піде з життя безцільність цього люду.
Вода замерзне, місто вкриє сон,
Лишивши рух під кригою невидний,
А потім знову місто розцвіте
І знову згенерує бруд огидний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41962
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.10.2007
автор: Noctivagus