А я, здається, тебе не знаю.
Ще не знайомі - а вже люблю.
І душу твою у руках тримаю -
тонку, наче з чеського кришталю.
А ти своїм поглядом із переливом,
сталевим вогнем прохолодних
повік
стріляєш так, ніби у чомусь я
винна,
і пострілам тим утрачаєш знов лік.
А сам дерев'яний. Ти витвір
дивацький,
і ніс твій ростиме тепер від брехні.
А серце - з кришталю. Який
майстер хвацький
у диво таке перетворює пні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419611
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2013
автор: Likera