І випав сніг... Осів він враз тобі на віях...
То зорі, що торкаються Землі!
І твої очі... Я про них й не мріяв!
Ніколи не змалює їх Далі!
Не передасть він ні вогню, що в них палає,
Ні страху, жалю, ні душі!
Емоцій океан безмежний грає
В твоїх очах... Слова усі пусті...
Ти дуло пістолета підставляєш
Мені до скроні. Страшно? Ні!
Тебе я не боюсь- ти добре знаєш,
Зі мною граються слова твої.
Тепло долонь пронизує все тіло
І моє серце б’ється твому в такт
Тепер я тобі в очі дивлюсь сміло!
Твоя рука в моїй. Без тебе вже ніяк...
[b]5.12.2012[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419179
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Андалузький Пес