Навіщо суд, вчиняєте мені?
Чи так давно мене, як друга поважали?
Чому ж тепер, плювати в спину стали
І ладні розтоптати у багні?
Чи я стежину, вам, перекопав,
Чи може допомогою відмовив?
Та й слів негідних я, про вас, не мовив,
Чому ж так скоро, вам поганим став?
То хто є ви, що мантії нап’яли,
Рознощики всіляких пересудів?
Руді лисичі шкури поховали
І зараз маєте себе за суддів?
Послухайте про себе, без прикрас,
Товариші мої люб’язні та лукаві,
Ви тільки зверху карамельні та ласкаві,
А суть - гадюча у серцях у вас.
Плітки плетете тернами навкруг?
Так, в лицемірстві вам талантів не займати…
На цьому досить компліменти роздавати,
До вас з повагою, уже ваш бувший друг.
15.08.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419167
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Валерій Заєць