Я кохаю його безмежно
За дитячість Пітера Пена.
Ця гарячість його південна
Зводить з розуму. Наче залежна
Як від коксу – від нього. Так ніжно
Оболонку з Душі я зриваю,
Бо Душа його – то стежка до Раю –
Відкривається світ дивовижний.
Я кохаю його божевільно,
Глузд здоровий тотально втрачаю,
Я його підсердечно вивчаю,
Препарую його Душу вільну.
Я кохаю його натхненно.
Його пристрасть, мов річка неспинна,
Бо течуть італійські вина
В його крові гарячій по венам.
Я кохаю його безмежно
За цю сонячність чистого світла.
Він – моя кольорова палітра.
Я від нього нестерпно залежна.
Він як райдуга змішана з вітром.
30.03.2013
[img]http://s42.radikal.ru/i096/1304/52/e304dec32b52.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419146
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Michelle Paffer