Я любила тебе. Ти пішов, а я ще любила.
Ти казав, що занадто, занадто тобі любові.
Я сміялась і плакала. Дихала через силу,
бо, мабуть, забагато було ендорфіну в крові.
Ти казав, що кохаєш. Я вірила - теж любила.
І мені здавалось, що правда в твоєму слові.
А тепер ти напнув божевільні свої вітрила
і залишив мене тонути в бурхливім морі.
Ти писав мені вірші, але не читав їх вголос.
А, можливо, вони й не були мені...
Англійці б сказали, для тебе кохання - "folly".
А я б сказала, що вірші твої сумні.
І днями б дивилась у очі зелені й чисті.
Навіть тоді, коли знала, що все - омана.
Бо я для тебе завжди - твоя промениста,
а ти для мене навіки - є д и н о к о х а н и й.
© Віталія Костюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419092
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Ві Костюк