[b][color="#1895c2"] Присвята надзвичайній поетесі
нашого часу Ліні Костенко
Коли перекладаю Ліну,
Зі мною творяться дива,
Тремтять, як лист , мої коліна,
Та в горлі губляться слова.
Коли торкаюся несміло
Її поезій, дивний стан
Душі охоплює все тіло,
І почуття б’ють як фонтан.
О, Ліно,Ліно! Що за силу
Ти маєш в кожному рядку?
Енергія твоя бурхливо
Пульсує кров’ю у виску.
Ти дуже пані загадкова,
Від Бога щирий твій талан,
Ти майстер образу і слова,
Чуттєвий нерв на фальш, обман.
Ти совість нашої держави,
Сумління кожного із нас.
І промені твоєї слави
Пронизують рентгеном час.
Я хочу, щоб усі торкнулись
Твоїх поезій й зайнялись
Вогнем живим, щоби почули
Твій голос на усій землі..
Тому,хоч і тремтять коліна,
Та обертом йде голова.
Сиджу ,перекладаю Ліну,
Шукаю риму та слова...[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419085
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.04.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)