Щирість завжди була, наче камінь,
Розкриваю душу, а дарма.
А ще гірше, що ніколи мамі
А ще гірше, що межі нема...
Солоніше, що частенько гублять
По дорозі, те, що дарував.
А найгірше те, що спершу люблять,
Потім - ніби шкуру з Вас зривав.
Я напишу, ну а Ви сприймете
Ніжним серцем віршика з'їсте.
І назавжди двері замикнете...
...а мене, що любить, вовку віддасте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419009
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Андрій Конопко