За вікном в лікарні
Я бачу вогні...
Бачу вогні...
Вогні...
За ними блискавиці
Дій і революцій...
Революцій...
Дій...
На стелі в лікарні
Я бачу тінІ
Вони повзуть до мене,
Вони вже на мені.
Та я не псих.
Я тільки в'язень
Цієї дикої, безглуздої війни...
Війни в собі.
Чого я прагну?
Чого я хочу?
Навіщо чути?
Навіщо очі?
Коли я можу вирвати зубами
Те, що хочу?
За спиною мої руки, за спиною.
Смиренний ідол на моєму голім тілі.
За тобою плачу, за тобою!
За тим, чого вже не було на ділі.
Мій мозок вже давно поїли черви,
Мої думки, мої безглузді нерви.
У цій лікарні,
На стелях цих пробірень
Горять вогні моїх бажань
І перевтілень.
І я горю у тім безмежнім леті.
Без думок, без прагнень і без мрій.
Горю до тла, спливаю вниз по Леті.
Такій безмежній, бажаній, простій...
Та я не псих.
Я тільки в'язень.
Цієї дикої безглуздої війни...
Війни в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419007
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.04.2013
автор: IseeU