Ти у мрії чужі одягав зубожілу любов.
Як же їй до лиця не пасує намисто із щастя!
Наче наймичка вбрана.А в рученьці молитвослов,
Їм молитви до душеньки Боженьку мій знадобляться.
Ходить світом і доленьки просить старенька тобі,
І на свитці мереживом вишила старі цілунки.
Як побачиш її-до хатинки своєї впусти,
Не вигадуй,що в неї душа як в якоїсь чаклунки.
Не давай милостиню дрібними надіями знов,
Не кидай жменьку зір,що не світять і душу не гріють.
І блукає цим світом моя зубожіла любов.
Де вітри їй у душеньку холод лиш вимерзлий сіють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2013
автор: Відочка Вансель