ОЧІ КОХАНОЇ

                         1
«Які    очі    в  коханої,  -
У    сонця    питаю,  -
Ти    всіх    грієш,    звеселяєш
Від    краю    й    до    краю?»
«Ясні    очі,  -  сонце    каже,-
Щастям    засівають,
Омріяні,    замріяні
Люблять    й    поважають».
                             2
«Які    очі    в    коханої,  -
До    вітру    звертаюсь,  -
Ти    господар    у    природі  
Усе    бачиш    й    знаєш?»  
«Темні    очі    у    дівчини,  -
Вітер    навертає,  -
Що    нещадно    душу    травлять,
Серце    розривають».
                             3
«Які    очі    в    коханої,  -
До    морозу    кличу,  -
Всіма    долями    ти    граєш,
Принизиш,    звеличиш?»
«Холодні    очі    в    коханої,  -
Мороз    відповідає,  -
Розум,  гонор    добрий    мають,
Такі    не    кохають.»
                             4
«Земле    моя    рідна    ненько,  -
Став    я    на    коліна,  -
Які    очі  –  перли    має    
Кохана    дівчина:
Ясні,    темні    чи    холодні,
Зелені,    сині,    голубі,
Сірі,    жовті,    карі,    чорні    -  
Які    бачаться    тобі?»
                               5
Вислухала    сива    ненька,
На    весну    звернула:  
«Голубі    або    синенькі!»,  -
Та    їй        підморгнула.
Розсміялась    земля    з    цього
Та    й    пішла    до    літа  :
«Зелені!»,  –  почулося    від    нього,  -
Як    налите    жито.»
                                   6
«Жовті    очі    або    сірі,  -
Осінь    їй    говорить,  -
Такі    очі    має    мила
І    неземну    вроду.»
«Чорні    очі    в    коханої,
Може,    навіть,    карі!»  -
Зима    прийшла    незваною
В    заметільній    хмарі.
                                   7
Задумалась    земля  –  ненька,
Омила    морем    сушу:
«Сам    ти    розберись    гарненько,
Заглянь    в    її    душу,
Очі  –  дзеркало    душі,
Коли    вона    говорить  -
Почуєш,    побачиш,    зрозумієш
Очей    стан    й    їх    колір.
                                   8
У    коханні,    у    розлуці,
До    всякого    люду,
Хто    байдужий,    кого    люблять  -
Різні    очі    будуть.
Чи    благальні,    чи    повчальні,
Чи    фарами    сяють,
З    почуттями    у    змаганні
Душу    відкривають.
                                   9
Сяє    тобі    ясне    сонце,
Хмарки    пропливають  -
Очі,    як    душі    віконце,
Все    оповідають.
Коли    раптом    задощило,
Чи    блискавка    з    громом  -
Не    твоя    у    цей    час    мила
Ні    тілом,    ні    словом!»
                             

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418854
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: БГІ