[b][color="#142ca3"]АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК
Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам'ятався в зоряній пустелі.
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.
Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.
Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.
Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.
Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про -
Про те, як вітер гілочку колише.
Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?
Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету...
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!
Ліна Костенко
Литературный перевод
Астральный крик
Привет вам, люди! Мертвый на снегу,
Опомнился в космической пустыне,
Всю жизнь спешил и жил я на бегу,
А тут другие ценности, святыни.
Там на земле рождалось и цвело,
Был мир расцвечен розовым и синим;
Мне ветер одолжил одно крыло,
Я видел землю с ликами другими.
Как холодно и пусто как внутри,
Тут нечем записать поэзий строки,
Во мне арапы – предки, пушкари
Кричат - окоченели, одиноки.
Я сам не знаю, сколько пробыл тут,
Не надо мне ни вечности, ни славы.
В бессмертье – холодно. Желаю в Петербург,
Одеться в тело. И размять суставы..
Там на столе лежит мое перо,
Оно лежит уже давно, не пишет,
Стихотворенье написал бы про-
Про то, как ветер веточку колышет.
Хочу проснуться утром на заре,
Любить жену, письмо ждать из Одессы,
Хочу свободы, воли! А цари?
Хочу так жизни, жизни! А Дантесы?
Хоть сто поэм создам, мне хватит сил:
Но вижу только дуло пистолета,
В бессмертье холодно. А жизнь я не дожил.
О, Боже мой! Где ж деться мне, поэту?[/color][/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418778
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 16.04.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)