Твої сльози, як дозрілі фрукти
Які я збираю кожної осені,
Без тебе мене атакують інсульти
Тому що ми вже взаємоспоріднені.
Ми один організм, ми давно вже залежні
Від дотику рук, від статичного струму.
На День Конституції ми такі протилежні
Адже я ненавиджу російську Держдуму.
Я перебував у власному вакуумі
Де дихати важко, майже неможливо.
Людство шукає спасіння в опіумі,
А я шукаю в тобі, це дуже важливо..
А не знайшовши притулку, я знову вмираю
У своїй кімнаті, яка повна диму.
Від власного смутку я знову втікаю
Тримаючи в роті мову невловиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418765
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: Сонячний