Дзеркала розбиває усвідомлення
недоцільного відображення,
або ж відчуття тлінного запаху.
Старість в обіймах зі смертю.
І суть цих стискань - хто кого, хто перший.
Але ж закономірно, що після
першої прийде інша.
А що прийде після нас?
Трава для звірів, попіл для величних рік,
Камінь для надгробків,
Що уособлюють гріх,
Який височіє і над смертю?
Рівняйся на заміну голови прабатька.
Але й готуйся до того,
Що рани ті не заживуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418716
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Олена Ганько