В нас на фірмі як нігде
Шо вже тут казати ,
Територію директор ,
Ходить оглядати.
Ось і нині він в краватці,
З свитою-ріднею,
Зранку страху наганяє,
Пикою своєю.
Там окурок придививсі,
Там станок не грає...,
Жінка в ночі зарядила,
Він сі розряджає.
Раптом Вася , старший слюсар,
На трасі з*явивсі,
Але видно ше здалека,
Зранку похмиливсі.
Він і Васю привітав,
Гавкотом собачим:
Надіюся ,шо я п*яним
Вас в останнє бачу.
Вася глипнувсі на нього ,
Хмільними очима,
Так як дивисі дитина
На свого відчима.
Жаль мені вас - каже пани -
Жаль та ,шо робити ,
Не буде кому вже зранку
Мене по-ганьбити.
Мене жалко - пан кричить ,
Голос як у звіра -
Себе краще пожалій,
Бусурманська віра.
Вася дивисі на ньго,
Погляд - масл́о маже,
Та ніяк не зрозуміє ,
Шо він не так каже.
Переклав у голові ,
Вася усьо знову ,
І повів тоді він з шефом
Ось таку розмову:
Як мені вас не жаліти,
Як не банувати,
Ви самі тепер сказали
Вас будуть звільняти.
Самі тільки говорили:
В останнє вас бачу,
Жаль мені вас ,начальнуку,
Мало ,шо не плачу.
А себе чого жаліти,
Роботу я маю ,
Діти вмене не голодні -
Файно заробляю."
Ось такі то у нас висновки ,
Робочі складають,
А шоб кинуть оковиту,
Навіть не гадають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418712
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.04.2013
автор: Іван Мотрюк