…

Де  моє  щастя?  Та  хто  його  знає.
Я  не  чекаю,  воно  не  шукає,
Автоматично  дні  проживаю,
Трохи,  поволі,  але  час  минає.

Спросиш  «ночами  хто  зігріває?»,
Знаєш,  крім  ковдри  нікого  немає,
Тишу  мою  вона  зберігає,
Інколи  трощить  усе  і  ламає.

Хтось  двері  в  щастя  собі  відчиняє,
Пестить,  голубить,  цілує,  кохає.
Ніжно  до  себе,  мов  скарб,  пригортає,
Він  у  нірвані  і  долю  тримає.

Хто  в  моїм  серці  місце  займає?
Чуєш,  там  пусто,  воно  замовкає.
Ритм  ледь  живого  в  мЕні  клепає.
Чому  сама?  Та  Бог  його  знає!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418617
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Яна Янчік