Колись я зникну,упаду мов лист,
що зірваний холодними вітрами.
Як день,що вже від нього відреклись,
коли ще сутінки його не доторкались.
Не пошкодую втрачених надій,
додолу скину маски всіх ілюзій.
Скажу востаннє "Все земне радій!"
"Пробач Любове і прощайте друзі"
Так хочу,щоб ніхто не закричав,
щоб відпустили тихо в світ натхненний.
Бо Дух мій Волю цю давно пізнав,
почувши чистий Голос Одкровення.
Усе.що є в людини на Землі-
це світло,що несе вона в долонях.
Це ріки всіх святих невинних Сліз,
що омивають Серце у фелоні.
Нехай же моє тіло без жалю
душа покине в радості й без болю.
Я за земним й небесним запалю
останню свічку і відлечу на Волю!
Десь там береза віттячком шумить,
корінням проростають дикі квіти.
Я на Землі буваю тільки мить,
щоб повертатись в Місто Заповітів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418579
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Білий Лотос