В часи настояні та чисті,
коли слова вбиралися у строї
правдиві, праведно-троїсті,
все зло стікало з мене лоєм.
Не лжі, не гаданої фальші
із рук моїх чи з уст не чуєш.
Брехлива фальш стирчить на палі,
не згадуй згадане те всує.
Я стратив марево омани,
із серця висмоктав отрую.
Тепер лишається останнє,
наповнити себе ТОБОЮ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418425
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Олександр Кривошапка