Посідали дід і баба
Ввечері, гризуться.
- Ти мені не помагаєш!
- Так руки ж трясуться! –
Каже дід.
- То не смітив би,
Їв би, як годиться
- Я смітити не хотів би,
Само з рук валиться.
Ти скажи, як був здоровий,
Чи не помагав я?
Скривдив ділом тебе, словом
Чи руку приклав я?
Якщо так, порви волосся,
Вдар, якщо захочеш.
Довго ждати не прийшлося,
Баба – гуп між очі.
- За що? Я ніяк не в’їду...
Чи вже глузд згубила?
- Взяв мою невинність, діду,
Сам, я не просила.
- Взяв невинність я? О, диво!
Що це ти згадала?
Й бабу в плечі!
- За що?
- Мила! А ти її мала?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418389
Рубрика: Гумореска
дата надходження 14.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)