вже надцяту осінь пропалюю дірку у імені
картковим будинкам не варто читати романів
питальними знаками всіялись сіни і стіни
фіксуючи м'якість падіння зеленки на рану
виловлюю натяк на пронумеровану смугу
що коси плете із худих магістралей продовжень
вистрілююсь стебла якоїсь трави довгочубої
просвердлюють пам'ять як голодоморові воші
слова відцвітають і дошкуляють лиш подихом
загорнуті у парафінову плівку чужинця
вивітрюють коми і голос неголений
майструючи гнізда десь посеред іншого війська
словам зовсім легко спалитись на півдорозі
запам'ятатись привабливою картиною
словам зовсім важко прожити осторонь
і не пошлюбитись з людиною
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418358
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Нова Планета