Пізно вночі я п’ю гірку та міцну каву,
Проте вона вже не дарує покій.
Вони вже ,як звичка,
Неначе буденність.
Одна ложка кави і дві цукру будь ласка на раз.
Я відкриваю свій блокнот,
І знову порву листків із десять.
Ні,мене вже не хвилює ця любов,
Та звички не люблю я покидати.
Опівночі як завжди вимкну світло,
Включу на повну гучність мп3.
І там під звуки нереальної нірвани,
Я знов полину у світ почуттів.
Засну напевно десь через годину,
Коли почнеться вже повтор пісень.
Ні,це не життя по розкладу,
Це нині.
Нове життя без тебе, в самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418345
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: AlienVetrova