На вулиці почула: "Я тебе кохаю",
Звідусіль лунають ці палкі зізнання...
Просто, розумієш, я й сама не знаю,
Що за почуття - те п'янке кохання.
Перший поцілунок, дотик рук відвертий,
Хто я ще для тебе: іграшка, людина?
Цей сценарій милий, та, на жаль, затертий,
Ти казав слова, та не думав сина,
Та не думав доньку виховать зі мною,
Я була поривом і не першим тілом,
Я була у скрипці срібною струною,
Я була потрібна лиш поки бриніла.
Після мене буде не одна подібна,
Не одні на тобі лишаться парфуми,
Але чи насправці все оце потрібне?
Чи кохав ти кожну? Ось візьми, подумай!
І не ображайся, що тобі не кажу:
"Я тебе люблю. Я тебе кохаю..."
Просто це для мене забагато важить,
А що таке кохання, я й сама не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418232
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Ann Rose