Мій сивий батьку, вже роки
Вам більше не прибавлять сили,
Й здоров'я кращого за всі ліки,
Що в панських наймах залишили.
Бо ж треба було заробить на хліб -
(В сім'ї були найстаршим братом)
І помогти молодшим всім:
Братам, сестрі на ноги стати.
Потім війна... В окопах все,
Солдатський дим від самосаду...
І вдячний долі я за те,
Що вийшли Ви із того аду.
Хоч холод, "максим" на плечах,
По "язика" повзти в болоті,
І думка: як дочка росте ?
Дружина як ? Уся в роботі.
В післявоєнний час тяжкий
Давали знать про себе рани,
Й час операцій роковий!..
До праці все ж вставали рано.
Ми з братом були ще малі
І все те мало розуміли -
Сестра і мама плакали в куті,
Це теж в них забирало сили.
Тепер на пенсії Ви вже,
Але я хочу, молю і благаю:
Нехай ріка життя тече,
Щоб праправнуків забавляли.
Хоромів Ви не будували,
Скарбів не дбали чи машин,
Але життєвий мудрий досвід
Передаєте щедро молодим.
1982р. - 1986р. м.Коломия.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418228
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.04.2013
автор: Сетубальський