Крокує квітень по землі.
А цвіт в неволі.
Небо в холодно-сірій млі,
Дерева голі.
Дощ накрапа. Сховався птах
У гіллі туї.
Гірчить пастила на устах
У сонця-кулі.
Але весна візьме своє.
З вітриськом-другом
Навислі хмари розжене,
Розоре плугом,
Розчистить стежку сонцю вмить,
Махне мітлою,
Немов монета заблищить
Нова красою.
Теплом намліється земля
І запарує.
Вправно весна тиском пера
Цвіт розмалює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418219
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)