Відточений ніж умінь розбивати серця.
Складати нові досягнення з ледве
Тліючих зламків.
Так нас вчить читання брехливих пісень.
А потім ллється повільною глибиною сум,
Що схожий на старого, голодного пса.
Пожива є, нема лиш змоги насититись.
Ти знаєш, я й досі бережу ті зорі,
Що ти подарував. Вони такі коштовні,
Але лиш природні зорять притишеним
Блиском доріг - оберегів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418151
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Олена Ганько