Смуток смі’ливо горнеться до вечора.
Буття набирає присмаку забороненого плоду.
Головне – знайти когось більш, ніж доречного,
Щоб відчувати разом і приреченість, і свободу.
«Вперед в історію!» - кричить тиран.
Він знає, що час возвеличить.
Мої думки часто огорта туман,
Але й сум іноді личить.
«Я бажаю!» – це ознака того, що живеш.
І в марних зусиллях є відтінок «псевдо».
Твориш – це ознака того, що не вмреш.
І це вже остаточно, а не напевно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418148
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Олена Ганько