Він - невідомий архітектор,
І не тому, що безталанний, -
Невірно обрав життя вектор,
Розсипав всі таланту грані.
Він - і художник невідомий,
І не тому, що так не вчився, -
Роботи всі тримає вдома
І з невідомістю змирився.
Він - втрачений талант спортсмена,
І не тому, що запізнився
Взяти шпагу, також шолома -
Бо навіть так собі не снився.
Він - поет теж невідомий,
І не тому, що таких сотні, -
Поезія його як спомин
Про різні дії заколотні.
Він - невідомий Посвячений,
І це тому, що так то треба -
Адже за гарнню "дурень/геній"
Він існує заради Неба.
Коли дзеркала його бачать
Вранішнього мого гоління,
То він сміється, я - не плачу -
Смішать його мої сумління.
Ми оба знаємо багато,
Та ще більше сховане в обох -
Земне життя завжди не злато,
Та для Життя - необхідний здох.
13.04.2013
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418083
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Левчишин Віктор