Ти – добірне зерно,
Що на землю вологу упало,
Що у ній проросло,
Піднеслось, розцвіло, не пропало.
Ти вінок перлів-слів,
Що наповнюють дзвоном оселю,
Ясне сяйво вогнів,
Що надію несуть у пустелю.
Пінна хвиля морська,
Що пісок прибережний ласкає.
Щемна скрипки струна,
Котра душу з луски вивертає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)