Без світла якось
краще.
не гудуть процесори
й не випікають очі лампи.
У темряві ти навіть дихаєш
інакше.
Цього не зміне сонце
і не замінять сонні ранки.
Тісні від плісняві фіранки
мовчатимуть,
як дихатимеш ти.
На підлогу брудною білизною
вкладеться правда.
Правда про те, що ніколи не буде весни.
Ми замерзли між ромом
і чашкою кави,
що мохом багряним давно обросли.
Під небом мільярдним
ми, мабуть, останні.
Його сателіти розкрешують простір.
Залишилась мить,
але не прощання.
Ми рушимо далі, а тут
ми лиш гості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417997
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Єва Августинова