Я прочитав в "Times", що ти вже пішла,
І не допила свою ранішню каву.
Поки та стигла ти зробилася зла,
Ти била весь посуд знову і знову
А заспокоїти міг тебе тільки Шекспір
Якого читала весь час перед сном,
А я так любив повертатись в той двір
Де дощ був неначе солодке вино.
Ми чекали тих злив, як Пришестя Христа,
Сиділи на лавці, як завжди щось співали,
І поводились ніби дрібна дітвора
Та біль один одного щодня відчували.
Бо ми невід'ємні як кисень й вогонь
Без тебе я просто існувати не взмозі
Тому повернись, дай тепло тих долонь,
Які так люблю відчувати в дорозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417907
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Сонячний