Послухай, я хочу яскравого сонця!
Мені ця зима навесні остогидла.
Я хочу примружити очі від світла.
У хмарах весна щось зовсім непривітна.
Давай під ВВ з їх «Весною» підемо
Небесні висоти від сірості й бруду
Разом витирати. Ой, стій, бо забуду:
Ще фарби візьми для нічного півкруга.
Поїдем в Карпати, щоб ближче до неба,
І дряпатись будем удвох на Говерлу:
Там відстань до купола зовсім мізерна.
Гуашшю малюй. Акварелі не треба -
Вона забліда, і дощі її змиють.
Візьми от ганчірочку, витри хмарину.
А я принесу нам до сонця драбину -
У вирій піднятися хоч на хвилину.
А як зійде ніч, ми підемо до річки,
І фарбами, що для нічного півкруга,
На чорному тлі намалюємо дуги:
Небесну й дзеркальну. І зорі ще всюди.
Але сидимо у вечірній кімнаті.
Вікно без фіранок, та світла замало.
Вже захід без сонця багато стрічали.
То що, не підемо? Шкода. Так і знала.
10-12.04.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417882
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Маруся Корольова