О, Час!.. О, вічний Час!!!
Жорстокий!.. А може справедливий?..
Ідеш ти беззупино... і не жалієш нас.
В твоїй ході здригаються планети
І пилом Вічності сипляться зірки...
А ми, Господні діти, - нерозумні "йеті",
Завжди не знаєм куди йти...
Ми думаєм, що істину знайшли,
А дійсно мучимось в чужих кайданах
І творчо пишем в своїх планах,
Як з'їсти шмат чужої ковбаси...
... Лиш час усе розставить по ранжиру,
Щоб знали ми у всьому міру
Та вкриє шаром мокрої землі...
А нащадки будуть мати віру
Про наш буремний час і велетів-людей,..
Які рвали́ кайдани в лагерях Сибіру
Й чекали світла в темені ночей...
Та час зітре і ці страшні події,
Залишить лиш сучасне і дрібне...
А душогуби ці - страшні злодії
Постануть вже, як "щастя" вигрібне...
... О, час... О, неповторний час...
І скільки сотень, тисяч раз
Ти грав з людьми підступну шутку.
Кидав ти їх в вогонь вируючих подій...
Робив з святого грішну проститутку,
Лишав простих, людських надій...
... О, Час...
Збережи дітей - невинних нас...
І дай нам сили... достойно жити,
Дай розуму й сумління назавжди,
Щоб ми могли корінням своїм дорожити
Й не знати більш духовної нужди...
... О, Вічний Час!..
На Тебе вся надія в нас...
........................................
... О, Час,.. наш час,.. і без прекрас,..
Бо кроки йдуть Твої у Вічність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417864
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Д З В О Н А Р